Just gonna stand there and watch me burn? That’s alright, because I like the way it hurts

Це страшно, коли тонеш у вирі почуттів,
Відчуваєш, як вони виплескуються назовні,
Коли тримаєш себе у руках, в ланцюгах, на мотузку.
Коли серце хоче вистрибнути з грудей
і, ніби ламає ребра й роздирає шкіру.
Коли від слів - тамується подих
і думаєш: аби не вмерти, дихай, давай.
Коли кожен звук, кожен подих, кожен погляд -
це щось важливе.
Коли злипаються очі,
але 3-я чашка кави за ніч, аби не заснути.
Бо в тиші відчуття поглинуть
з'їдять зсередини.
"Смачного!". Може стане легше.
Цей дикий, нестерпний страх,
що в цей раз не витримаєш.
А зранку емоції затаїлись і чекають нагоди на стрибок.
Проте ти знаєш, що ти жива.
Емоції запалюють всередині свічку,
багаття, а то й пускають феєрверки.
І ти гориш, кожною клітиною тіла,
Тому нестерпно боляче,
опіки душі - хто зна як їх лікувати?
Залити водою, сльозами, прикласти холодне?
Чи варто? Я думаю, краще палати,
відчувати жар життя, силу почуттів.

Тільки заради цього я б жила. ♥