Sunday 24 February 2013

Move on! Like a wind thats always blowing, life is flowing... Move on!

На мою скромну, але на щастя, незалежну думку, саморозвиток та самореалізація є головними у житті. Можливо у когось в голові виникла думка про те, що найголовніше в житті - це сім’я, діти, кохання, гроші і т.д. по списку.
Але задумайтесь на хвильку, чи можливо відчувати себе щасливим, якщо ти себе не реалізував, не досяг поставлених перед собою цілей?
Мене, наприклад, не радували би золотий басейн, стрибаючі біля мене ангельскі створіння і кохане тіло навпроти, якби я не змогла стати тим, ким я мрію. Без постійного та неперервного саморозвитку, я не відчуваю себе людиною, цікавою особистістю та впевненою у собі жінкою.
Мої плани та цілі іноді здаються недосяжними, а я сама занадто амбіціозною. Я погоджуюсь з цією думкою, але тим більше задоволення я отримаю, коли досягну своєї мети. У мене навіть немає кінцевої мети чи цілі, бо я не планую зупинятись. Я хочу побачити табличку "The End" тільки тоді, коли після тривалого, сповненого сенсом життя піду у інший світ, осягати нові вершини вже там.
В мою програму-мінімум на 2013 рік входить більше 300 книг, близько 100 фільмів, а також освоєння нової іноземної мови та удосконалення 4 інших, ну і звичайно неперервний розвиток та удосконалення особистих якостей. І не подумайте, що я хизуюсь. Абсолютно ні. Просто намагаюсь донести до вас думку, що саморозвиток не має стояти на 2 чи 3 сходинці після сім’ї та кар’єри. Він завжди має очолювати ваш особистий хіт-парад пріорітетів, бо без цього гармонійне існування у цьому світі та счастливе життя є практично неможливими.
Я підібрала декілька цитат відомих людей, які можливо краще чи точніше передадуть мою думку, або доповнять її.
Жить — значит меняться, меняться — значит взрослеть, а взрослеть — значит непрестанно творить себя самого. (Анри Бергсон)
Вы не будете расти, если не будете пытаться совершить что-то за пределами того, что вы уже знаете в совершенстве. (Ральф Уолдо Емерсон)
Что вы радуетесь, 99 баллов равны нулю. Вы должны довольствоваться не меньше, чем 100%. (з кінофільму "Дракон Закура")
Считай несчастным тот день или тот час, в который ты не усвоил ничего нового и ничего не прибавил к своему образованию. (Ян Амос Коменський) 
Когда взберёшься на высокую гору, перед тобой открывается огромное множество гор, на которые ещё только предстоит взобраться. (Нельсон Мандела)
В тебе знание того, в чем высшее совершенство. В тебе же и препятствия к достижению его. Твое положение — это то самое, над чем ты должен работать, чтобы приблизиться к совершенству. (Томас Карлейль)
Весь смысл жизни заключается в бесконечном завоевании неизвестного, в вечном усилии познать больше. (Еміль Золя)
Для меня жить – это постоянно испытывать голод. Смысл жизни – не просто существовать или выживать. Нужно постоянно двигаться вперед, вверх, достигать, завоевывать. (Арнольд Шварцнегер)
Ты говоришь: не стоит делать усилий: сколько ни делай, никогда не достигнешь совершенства. Да ведь дело твое не в том, чтобы достигнуть совершенства, а только в том, чтобы все больше и больше приближаться к нему. (Л. Толстой)
P.S. Багато хто знає, як ніжно я ставлюсь до Зігмунда Фройда-Фрейда. Мабуть тільки він однією реплікою може розкритикувати все те, що я тут написала: 
"Стремление к саморазвитию проистекает из «нарциссических» желаний, то есть представляет собой склонность к самовозвеличению и превосходству над другими."
Одне речення і я вже не амбіціозна молода дівчина, а самозакохана панночка :) На моє привелике щастя, не менш улюблений мною Карен Хорні, абсолютно спростовує думку Зігмунда Ф., і його аргументи здаються мені більш вагомими та логічними.
Тому дуже прошу, не припиняйте ні на мить руху уперед і пам’ятайте, що зупинка на відпочинок - це вже крок назад. З найщирішими побажаннями успіху у цій нелегкій справі

Tuesday 19 February 2013

My blanket covers me, yes

Негайно сховайся під теплу ковдру,
Викинь у смітник непотрібну пудру,
Викинь у смітник такі важливі справи
І не думай про літні Оттави, Варшави
і так далі.
Під ковдрою ніхто не зрадить
і бездумним словом ніхто не образить.
Все просто, там ти і ковдра.
Свій власний світ, арктична тундра,
безлюдна.
Під подушку ховай смачні цукерки,
Влаштовуй там мегакруті вечірки.
Головне, чуєш? Не смій себе жаліти,
Не дай від кохання зовсІм ошаліти
Не час.
Настане час, вилазь з-під ковдри,
Згадай усі напівсонні мандри,
Поглянь очима на білий світ,
І скажи йому нарешті «Привіт»,
спокійно.
У тебе завжди є надійний сховок
Від життєвих суворих відмовок,
Подушка, ковдра і декілька книжок.
Навіщо та пара нових босоніжок?
Хочеш - купуй.
Подушка – твій щит, а ковдра – замок.
Сховай у печері сердечний уламок.
Якщо все погано, ти знаєш куди треба йти.
Не бійся, у світ забуття безстрашно ввійди.
Так краще. Так треба. Повір.


Wednesday 13 February 2013

I don't even know what to say broken by the games that you play


Я дивилась щоранку у його ідеальні очі
В мріях про сина, ідеальну маленьку копію.
Я готова була не спати кожної ночі,
щоб нарешті втілити цю мрію-утопію.

Я дивилась щоденно на його ідеальні руки,
і відчувала їх дотик тремтливий на шкірі.
Він казав: «Уявляєш, у нас колись будуть онуки».
«Стоп, цей кадр знято» - і гострий шпичак у довірі.

Я дивилась щовечора на його ідеальні губи,
Поцілунок - це вибух, мене не тримали ноги.
Чому ви кричали так палко «Люби!»? Душогуби.
Від очей, вниз, аж до губ, від розпачу дві дороги.

Я дивилась щоночі на мій таємний скарб,
І молитву крізь сльози з благанням кричала,
Щоб вберегли його душу від чорних та сірих фарб
І щоб сила небесна в коханні гріха не вбачала.

Я дивилась щоранку на стелю поперед собою.
«Права захищені. Це демо-версія. Купи ліцензію»
На жаль, коханий, ти став для мене лише пробою.
Я буду знати тепер: треба уважно читати рецензію. 




Everything is possible with you, love...

І знову я чую: "Прийде весна, стане краще". Мені це нагадує вже неодноразово чуте мною: "Прийде літо і все буде добре". Ви серйозно? Бігаємо, як білочки, по колу?
Кожна людина здатна сама себе витягнути з будь-якої депресії і вирішити, ви не повірите, УСІ проблеми. Просто кожен хоче, щоб його пожаліли, погладили по головці і сказали, що світ жорстокий, а ти такий бідненький, маленький мусиш справлятись з ним. Який жах! Просто для того, щоб підтримувати себе в гарному настрої потрібні сили і бажання. Нічого більше. Звичайно, легше нити, плакати, ховатись від світу. Хай усі думають, що твоя душа - тонка матерія, її легко зачепити і тому їй властива депресія. Так ось, тонка матерія - це мереживо чи льон, а не ваша душа.
Чесно, мені це остогидло. Чому я здатна впоратись з усім? Навіть якщо мені складно щось робити самій, в мене є люди, які завжди зі мною і мені зовсім не соромно прийняти їх допомогу чи підтримку. Для того у нас і є друзі: щоб бути поруч у скрутну хвилину, а не для того, щоб було з ким ходити на вечірки чи по магазинам.
Я люблю допомагати людям і усіляко їх підтримувати. Але чим допомогти людині, яка сама не хоче, щоб їй допомагали? Є такий тип людей, які дійсно отримують задоволення від своїх страждань, але ж таких одиниці, а з іншими що?
Найболючіше, коли близькі люди не приймають твою допомогу. Усі ми прагнемо бути незалежними, дорослими і т.д. Але дорослість не виражається у тому, щоб самостійно проходити увесь життєвий шлях. Для цього створені кохані люди і близькі друзі. Життя занадто складне і непередбачуване, щоб йти по ньому на самоті.
Посміхайтесь, вибирайтесь із депресій, ви можете, я знаю. І ні, все не буде добре, все є добре, зараз, у цю секунду, просто ви не хочете цього помічати.
А проблеми вирішити того простіше, візьміть кохану людину за руку, подивіться їй у очі і рішення відразу прийде у голову. Розкажіть друзям про свою проблему і в голові ясно вспливе повна стратегія її вирішення.
І не нийте, вилазьте з-під ковдри і йдіть у світ. Вам вже не 5 років, і навіть не 10, щоб ховатись у країні "Нічогонезнаю і знатинехочу".
Все добре, навіть більше, все чудово.



Monday 11 February 2013

I don't know what to say but I don't want to stop talking to you

Відчуваю гостру потребу писати, хоч і немає про що. Буду писати про хліб насущний.
1. Ще трохи перебуваю під враженням після першої офіційної зустрічі випускників. Перше, що спадає мені на думку - які ж ми все таки ще діти, не дивлячись на те, що комусь вже й 19. Багато з нас думає, що виглядає, мислить та й живе як доросла сформована людина. Але погляд зі сторони показує, що це просто палке бажання не бути як всі, не бути дитиною. Мені завжди здавалось, що я мислю старше своїх однолітків, розумію більше за них. Але то все брехня :) Я така ж як і вони, хіба що трохи спокійніша і розуміюча. Я роблю такі ж дурниці, декілька разів наступаю на ті ж іржаві інструменти, кидаюсь у вир з головою і не думаю про наслідки.
А друга думка - я щаслива, що багато хто з нас досягне висот. Я бачу це в очах деяких свої однокласників. Можливо зараз їм немає чим похвалитись, але, уявіть, якщо їх потенціал навіть в очах видно, то чого ж вони можуть досягнути? Пишаюсь ними 
Тим не менш, явне дорослішання видно. Згадати тільки випуск з 9 класу і відразу відчутно різницю. Це не може не викликати задоволення. Потроху, але дорослішаємо, і добре, що не поспішаємо.
2. Запис, який побачила на сторінці у свого друга і який змусив подумати про те, чим я зараз займаюсь. Чи не йду я повз? Щиро сподіваюсь, що ні.
"«Время проходит!» — привыкли вы говорить вследствие установившегося неверного понятия. Время вечно: проходите вы!" (Мориц-Готлиб Сафир)
 3. Розуміння потребує багато енергії. В кожному із нас живе маленький, а може і немаленький, егоїстик і він хоче, щоб усе відбувалось за його царськими примхами, тому й розуміти і миритись з примхами інших нам складно. Але чого не зробиш заради коханої людини, чи не так? І зв’яжеш свого егоїста, і виконаєш усі забаганки іншого. Я не можу сказати, що це правильно, бо взагалі-то правильно на першу сходинку ставити себе. Та хто хоче весь час самотньо стояти на вершині п’єдесталу? Чи не краще стояти вдвох? Тоді ж однаково, як високо та сходинка.
Через це кожен має жертувати своїм егоїстом, як би складно це не було. Але знову ж таки, потрібно стояти, тримаючись за руки, тому жертвувати треба обом, а не тільки одному нещасному альтруїсту. Обоє мають знати, що розуміти і миритись з будь-якими подіями в житті дорогої людини - це неймовірно складно. Тому будь-які кроки назустріч мають бути оцінені як найдорожчі і найкращі подарунки.

Цим повідомленням я задовольнила примху свого егоїстика: написала і звільнила його від зайвих емоцій, які трохи тиснули на нього. Сподіваюсь, що цього задовлення йому поки що вистачить. 


Tuesday 5 February 2013

"Der Brief, den du geschrieben" Heinrich Heine

Перші спроби літературного перекладу з німецької 

Der Brief, den du geschrieben
Heinrich Heine


Der Brief, den du geschrieben,
Er hat mich gar nicht bang;
Du willst mich nicht mehr lieben,
Aber dein Brief ist lang.

Zwölf Seiten, eng und zierlich!
Ein kleines Manuskript!
Man schreibt nicht so ausführlich,
Wenn man den Abschied gibt.


Лист, написаний тобою

Лист, написаний тобою,

зовсім не болить мені.
Кажеш, що сита любов’ю,

та слова ж не ті.

Дванадцять сторінок, так щільно і красиво,
немов твій власний манускрипт.
Не пишуть так багато і манірно,
коли прощаються навік.