Everybody needs a little respect

Приємно, коли розумієш, що ти нарешті майже навчилась не засуджувати людей. Навіть людей, яких, на перший погляд, варто засуджувати: вбивць, повій, крадіїв тощо.
Я збрешу, якщо скажу, що навчилась абсолютно не засуджувати вбивць і матерів, що погано ставляться до своїх дітей.
Але я не засуджую повій, ні краплі. Навряд чи я колись наважилась б на таке, але я розумію їх на всі 100%. У цьому житті кожен виживає так я може, вміє, хоче. Це право і усвідомлений вибір кожного. Мені їх шкода... У кожного має бути людина, яка б тебе не засуджувала, а просто сприймала твій вибір, яким би він не був. Це дуже цінно. Складно жити із загальним несхваленням, яке висить каменем на шиї, і тому доводиться низько похиляти голову і все життя мучитись від сорому за свої вчинки.
Будь-яке рішення, яким би воно не було, не має права бути засудженим. Це вибір дорослої, незалежної людини і його, хочеш-нехочеш, потрібно поважати. Тільки на такому правилі може будуватись по-справжньому демократичний світ. Професію, вигляд, думки, рішення, дії, стиль, смаки, примхи, відхилення кожної людини потрібно поважати. І це не так легко, як здається.
Повага до незвичних, з першого погляду ненормальних речей, потребує зусиль, розуміння, співчуття та сили. Тільки доросла, незалежна, впевненна у собі людина може щиро поважати інших людей. Це мистецтво.
Поважайте інших і тоді є шанс, що будуть поважати вас, за будь-яких обставин ♥