I love the quietude of dawn Before the sun's completely up

Вже літо почалось, а я й не помітила. У мене літо почалось  з підготовки до іспиту, так що весна й літо злились у щось одне. Тому важко повірити, що за виключенням одного іспиту, який мене чекає 18 червня, я вже абсолютно вільна людина, можу читати, що захочу, не спати, скільки хочу, і мене не має мучити совість. Вперше за рік я по-справжньому зустріла світанок і насолоджувались ним, а не здригалась від жаху, що вже світає, а мені ще потрібно купу всього зробити і не завадило б годинку поспати. Світанок - це справді дуже чарівний і спокійний час. Немає людей, метушні, чутно тільки спів пташок і тишу, ніби на безлюдному острові. Чому в житті все абсолютно навпаки? Чому ми женемось за чимось і вважаємо це нормою. Людина, які біжить довше і швидше всіх досягає вершин, але ж якою ціною? Молодість, вихідні, відпустки - це все витрачено на те, щоб досягнути своїх цілей, заробити гроші і забезпечити собі "щасливе" життя. І коли ти вже пробіг половину свого життя, зупинятись якось незвично, тому й не зупиняєшся, і бігаєш, бігаєш по тому колесу, не зупиняєшся поки колесо не зламається. А зупиняєшся і совість мучає. не знаєш чим себе зайняти, не звик сидіти без діла, здається, що втрачаєш час. А хіба ми його втрачаємо не тоді, коли женемось за чимось? Було б чудово сидіти біля озера, в лісі, на березі океану, в горах чи деінде на природі, і просто дивитись, дихати, насолоджуватись, відпочивати. І ні секунди не думати про життєві турботи, справи на роботі, плани на майбутнє...про те, що витрачаєш час не на саморозвиток і не самовдосконалення, не на роботу і примноження свого достатку, а просто дивишся. "Ніби я цю природу кожен день з офісу не бачу". "В мене ж парк з вікна видно", "Я в саду на дачі книжки читаю", "Я на вихідні їду на пікнік. Буду ближче до природи". Можливо до друзів або до сім’ї ти станеш ближче, але не до природи. Сміх, дурні жарти, метушня, обговорення політики і сімейних проблем ніяк не зблизять тебе з природою.
Якщо робити щось, то треба віддаватись цьому на 100%. Якщо ти прийшов на природу, то будь нею, насолоджуйся моментом, тим, що ти бачиш, відчуваєш, чуєш. Є тільки ти і природа.
Я думаю, що всім нам є чому в неї повчитись, вона дійсно ідеальна. Ідеально спокійна, впевненна, гармонійна, цілісна, розумна. Саме те, чого нам не вистачає.
А з приводу світанку... чомусь згадались слова Арагорна з "Володаря кілець":

– Рассвет близок. Но, боюсь, облегчения нам он не принесет. 

– Заря для человека всегда означает надежду, – возразил Арагорн.