Обіцянка - цяцянка, а дурневі радість

Ніколи не кажи «назавжди»,

не витримаю більше я неправди.

Не витримаю тих солодких слів,

із корнем «люб» гарячих дієслів.

(Це ж все брехня, не вірю я тобі.)

Не обіцяй життя, як казку,

і на нозі тонку підв’язку.

Не обіцяй скарбів всесвітніх,

та подорожей навколосвтніх.

(Все рівно ти ж не виконаєш їх.)

Чому кидаєшся ти цим «назавжди»,

не знаєш інших ти солодких слів?

Я думала, «ніколи» не казати,

а варто «назавжди» забути всім.

Навічно… може бути небокрай

А світ не вічний, ти вже вибачай.

Ми скінчимось колись, а може зараз

Життя ж живемо лиш єдиний раз.

(Тож… Не витрачайся на даремні обіцянки,

я не дурна, зі мною не пограєшся в цяцянки.)