"А за окном, понимаешь весна за окном..."

Ех, ви навіть не уявляєте, як я розумію, навіть більше, ніж просто розумію, - відчуваю.
Але чомусь натхнення зовсім немає. Чи то я більше не маю, що сказати, чи всередині щось не те.

Понад усе люблю українську весну: 28 лютого тепліше, ніж 4 березня. У цьому своя національна "родзинка".

І пауза...чесне слово, більше не знаю, що писати. На днях в особистому щоденнику списала аж 2,5 сторінки мілким почерком, а зараз - абсолютна тиша в голові. Можливо це й на краще, можливо потрібно трохи відпочити і дати голові наповнитись новими, свіжими думками.

До речі, весна почалась чудово, не дивлячись на її примхи і спроби змусити мене знову повернутись до зимового одягу. Дякую тим, хто до цього причетний.

Невелика рекомендація перед прощанням, сподіваюсь недовгим.
Перегляньте фільм "Метро". Яким би страшним він не був, він дійсно зачіпає усі струни людської душі. Цей фільм - шанс повністю відчувти людське горе, не втрачаючи в реальному житті нікого. І зрозуміти, що потрібно цінити кожного, хто поряд і міцно триматись за своїх близьких та рідних.

Насолоджуйтесь весною! Люблю вас ♥