№1

Я буду писати про людей в тому порядку, в якому пишеться. Це не рейтинг і не турнірна таблиця, місць тут не має і не може бути. Просто коли пишеться про когось саме зараз, про того і буду писати. Ну що ж... розпочнемо.

Людина, яку я знаю 12 років і половину з яких ми доволі близькі. В наших стосунках було все: від взаємного/невзаємного кохання до сильних образ і сварок. Але ми завжди мирились, і саме ця людина була поруч дуже довгий період. Людина, поруч з якою я була сама собою, могла собі дозволити бути слабкою, жалітись на всіх-всіх і отримувати абсолютне розуміння. Людина, на яку було витрачено багато сил, нервів, слів, емоцій, але я ні про що не жалкую. Я хотіла допомогати, бути поруч, підтримувати не просто в міру своїх можливостей, а навіть більше, понад них. Я завжди була на твоїй стороні і тактовно намагались показати помилки. Для тебе я старалась бути якомога кращою: розуміючою, милою, спокійною, терплячою, пробачаючою, доброю, непохитною, позитивною, сильною.
Величезне "дякую" тобі за чай, розуміння, довіру, футболку, icq, присутність 365 днів на рік, плеєр, потрібну музику, нереальну логічність, свіжі, яскраві, мудрі думки, знання стількох різних абсолютно мені незрозумілих речей, які я намагалась зрозуміти заради тебе, підтримку твоїх очей, плечей, рук, мовчання і потребу в мені.

Людина, яка робила кроки в сторону дверей, але не відчиняла двері і завжди поверталась. Дякую.