№6

А це буде присвячене постійному читачеві мого блогу. Я знаю, що ти не хотів, щоб я про тебе писала, але я не можу тебе оминути, вибач.

Людина, що довгий час була в моєму житті і, незважаючи ні на що, залишається в ньому. Дякую.
Ти заслуговуєш найбільшої подяки, бо натерпівся більше від усіх :)
Я тобі дякую за твоє терпіння (безмежне терпіння), довіру, кохання, підтримку і намагання бути завжди поруч, хоч я й не завжди тебе підпускала, за те, що я зрозуміла, що таке серйозні стосунки, за квіти і всі подарунки, за смс, які дуже приємно перечитати, за віру в мене, за те, що ніколи не засуджував мої надмірні амбіції, за те, що приїхав в такий складний для мене час, за те, що ніколи не йшов, а завжди терпів і був поряд, за електронну книгу (зараз я розумію наскільки тобі складно було її віддати), за те, що навчальні дні були кращими, коли ти мене приводив і забирав, за ліхтарик і за те, що допоміг обрати книжку, навушники і ще багато чого, за поради і розмови про книги...
Є дуже багато речей, за які я тобі безмежно вдячна, та перш за все - за турботу. Неймовірну, постійну і таку милу турботу.

А ще дуже хочу вибачитись за всі мої дурниці і негарні вчинки. Я знаю - зі мною було несолодко :))
Вибач, будь ласка.